Масовість і періодичність стають невід’ємними рисами і рукописних газет XVI ст., з появою яких дослідники і пов’язують зародження німецької преси. Причому, підготовка, переписування та розповсюдження цього виду газети тісно пов’язані з діяльністю поштових станцій, осередків інформаційного обміну. І тут, варто знову звернутися, до результатів відкритих соціологічних досліджень, які регулярно публікують авторитетні агентства, і які можна побачити у відкритому доступі (КМІС, «Цент Разумкова», «Рейтинг»). Так Президенту України Володимиру Зеленському, в лютому 2024 року довіряли в середньому 64%-65% українців, в той час, як 53%-55% вважали, що діючому президенту варто брати участь у наступних виборах і бути кандидатом на другий термін. Проте, в контексті майбутнього Кременчука і персони Шаповалова, нас більше цікавить перспектива появи оновленої «Слуги народу», над ребрендингом якої активно працюють політтехнологи, медійники й спеціалісти з Банкової. Можна лише здогадуватися, яку промовисту назву отримає цей оновлений і перезавантажений політичний проєкт, але його парламентські перспективи значно гірші, аніж у лідера, і зараз зупинилися на рівні 29%-33%, залежно від регіону. В опитувальниках він проходить під умовною назвою «Блок Зеленського», і поки що поступається лише політичній партії військових на чолі з Валерієм Залужним.
Появляється перший на українських землях. Це тижневик французькою мовою під назвою „Gazette de Leopol”, перше число якого появилося у Львові І січня, що його власником і видавцем був ближче невідомий якийсь Chevalie Ossoudi. Проіснував цей часопис лише рік. Його сторінки (кожне число виходило на 4 стор.), як також сторінки його додатків, приносили вісті зі всіх важніших міст Європи. Головно були це вісті політичного характеру, а подекуди і з приватного життя.
Будапешт (нині столиця Угорщини). 1846–47 у Відні брати І.Головацький та Я.Головацький видали 2 випуски альманаху «Вінок русинам на обжинки». Це був перший україномовний тижневик. Його наклад складав близько 4 тис.
1970—72 здійснено 6 випусків цього журналу. Репресії з боку органів влади призупинили його видання, наступне число побачило світ лише 1974. Видавці журналу — С.Хмара, В.Шевченко та О.Шевченко, які водночас були і його авторами, проголосили, що з цього номера видання стає речником https://debaty.sumy.ua/news/shho-take-kibersport нац. Опозиції, сповідує ідею побудови самостійної та демократ. Журнал задекларував відверто вороже ставлення до В.Леніна і т. Невдовзі органи КДБ при РМ УРСР зупинили подальший випуск «Українського вісника». Власті заборонили всі видання, що почали друкуватися 1906.
Спершу „Зоря” була часописом і виходила щомісяця. Перший наклад становив 4 тисячі примірників. Обсяг газети – 10 сторінок.
Де і коли з’явилися перші друковані газети
Кремлівський ставленик розпочав терор, під час якого більшість активістів українізації загинули чи вкоротили собі віку, інші залишили Україну. Певних успіхів досягли у видавничій справі. Кількість (якщо рахувати за назвами) книжок українською мовою збільшилася в республіці з 31% до 40%, журналів – з 32% до 45%, газет – з 38% до 39%. У місцинах, де українське населення не має більшості, українська функціонуватиме паралельно з мовою однієї з нацменшин. Ця норма охоплюватиме 12 національних районів та 572 національні сільради, а також утворену 1924 року Молдавську автономну республіку.
Новітня українська преса[ред. | ред. код]
І лише коли збагнули, що мають справу з інспектором, швиденько перейшли на українську. Якою мовою вони спілкувалися далі, коли інспектор пішов, можна лишень здогадуватися. Попри зазначені санкції, відвідуваність мовних курсів виявилася низькою. Адже нікого з управлінців не зобов’язали скерувати туди підлеглих, які не володіють українською. Це становище радо використовували як росіяни, так і поляки у своїх власних національно-політичних цілях.
Коли і як з’явилася перша книга?
Усне розповсюдження інформації набувало різних форм відповідно до загального характеру середньовічного мислення. «Усна газета», хоча і в зредукованій формі, пройшла через усе середньовіччя. Наприклад, у Франції існував «громадський гомеродром», до обов’язків якого входило щоденне оповіщення жителів про найважливіші міські новини. Великою популярністю користувалися також жонглери— «ходячі хроніки» свого часу. Цих головних носіїв поетичної творчості до появи у XIII ст. Міської поезії в Іспанії називали — хугларами, в Німеччині — шпільманами. До речі, інформаційні функції професії відбилися й на жанрових ознаках деяких форм поезії трубадурів.
За таку свою позицію номер газети за 27 жовтня 1913 р. За часів Наполеона найбільш помітним явищем періоду Імперії варто назвати газети Луї Франсуа Бертена, зокрема «Journal Franscais» («Журнал Франції»), «Eclair» («Блискавка»), остання з яких в 1797 р. Закрита, а сам Бертен утік, щоб уникнути арешту.
За висловом Д.Дорошенка, цей журнал мав «велике, просто епохальне» значення для розвитку укр. Історіографії, етнографії, літ. Не було майже ні одного видатного укр. Вченого чи літератора, котрий би не співробітничав з ним. Поряд з «Киевской стариной» певну увагу укр. Справам приділяли також «Южные записки», що виходили в Одесі, а також деякі власне рос.
Це поширення грамотності, поява друкарського верстата і розвиток цивілізації в цілому. Представником другої течії в молодій українській журналістиці був часопис – „Харьковский Демокрит”, що виходив у Харкові 1816 р. На східних українських землях постання періодичної преси сталося ще пізніш, а саме в першій половині XIX ст.